балахон
БАЛАХО́Н, а, ч.
Просторий і довгий одяг, що надівається поверх усього для захисту від пилу, вітру і т. ін.
З повозки зскочив Гануш, увесь закутаний в білий, довгий до землі, балахон (І. Нечуй-Левицький);
Дмитренко скинув з плечей верхнього балахона, струснув пил (Панас Мирний);
// Маскувальний одяг.
Із ворожого стану одділився гурток.., 5–6 душ у білих балахонах (С. Васильченко);
Вони [стрільці] одяглись у білі балахони, щоб бути непримітними на снігу та кризі (М. Трублаїні);
// Широкий, не підігнаний у талії одяг узагалі.
Вона стоїть в своєму білому балахоні, щурить сірі очі (В. Винниченко);
Одяг на обох черницях був однаковий: плаття-балахони з грубого сірого сукна (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)