балахон
БАЛАХО́Н, а, ч. Просторий і довгий одяг, що надівається поверх усього для захисту від пилу.
З повозки зскочив Гануш, увесь закутаний в білий, довгий до землі балахон (Н.-Лев., III, 1956, 217);
Дмитренко скинув з плечей верхнього балахона, струснув пил (Мирний, II, 1954, 265);
// Маскувальний одяг.
Із ворожого стану одділився гурток., 5 — 6 душ у білих балахонах (Вас., IV, 1960, 381);
Вони [стрільці] одяглись у білі балахони, щоб бути непримітними на снігу та кризі (Трубл., І, 1955, 208);
// Про широкий, не підігнаний в талії одяг взагалі.
Одяг на обох черницях був однаковий: плаття-балахони з грубого сірого сукна (Смолич, Мир.., 1958,112).
Словник української мови (СУМ-11)