балта

БА́ЛТА, и, ж., діал.

Вузька легка сокира із тонким лезом.

Василь Мельник хотів показатися перед новими побратимами й вискочив наперед. Дістав по голові балтою й одразу скрутився (Г. Хоткевич);

Янко шаленів. Регочучи й хекаючи, він бив балтою по черепах, по спинах, по руках, наче перед ним були не люди, а дрова (Р. Іваничук).

Значення в інших словниках

1. Балта — Ба́лта іменник жіночого роду місто в Україні  Орфографічний словник української мови
2. Балта — М., райцентр Одеської обл., 24 тис. мшк.; підприємства машинобудівної, легкої, харчової промисловості; заснована в XVI ст. як торговельний центр на кордоні Високої Порти і Речі Посполитої, статус міста з 1797; в середині XIX ст.  Універсальний словник-енциклопедія
3. Балта — Ба́лта, -лти (м.); ба́лтський, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. балта — Балта, -ти ж. 1) Топоръ. Вх. Зн. 1. см. балда. 2) Жидкая грязь. Шух. І. 81.  Словник української мови Грінченка