балуватися
БА́ЛУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок.
1. з ким і без дод. Пустувати, гратися.
Євця .. сьогодні ранком прийшла до мене, як я ще лежала, і ми з нею довго балувались (Леся Українка);
Після цього ті учні, які найбільше кричать та балуються на перервах, зажурились (О. Донченко);
// Поводитися грайливо (про тварин).
– Ну ти! не балуйсь! – ласкаво сказав Котовський до коня (П. Тичина).
2. чим, на чому, розм. Займатися чим-небудь для розваги.
– Сам балуюся дробовичком (О. Донченко);
– Як же його грати, коли я зроду ні на чому не грав? На бубоні колись молодим балувався (Є. Кравченко).
Словник української мови (СУМ-20)