балуватися
БА́ЛУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок.
1. з ким і без додатка. Пустувати, гратися.
Євця.. сьогодні ранком прийшла до мене, як я ще лежала, і ми з нею довго балувались (Л. Укр., V, 1956, 300);
Після цього ті учні, які найбільше кричать та балуються на перервах, зажурились (Донч., V, 1957, 165);
// Поводитися грайливо (про тварин).
— Ну ти! не балуйсь! — ласкаво сказав Котовський до коня (Тич., І, 1957, 267).
2. чим, на чому, розм. Займатися чим-небудь для розваги.
— Сам балуюся дробовичком (Донч., III, 1956, 126);
— Як же його грати, коли я зроду ні на чому не грав? На бубоні колись молодим балувався (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 27).
Словник української мови (СУМ-11)