балувати
БА́ЛУВАТИ, ую, уєш, недок., кого.
1. Надмірно пестити когось, потурати кому-небудь у його бажаннях і примхах.
– Балує тебе мати, балує! – гладячи рукою по голові, казав батько (Панас Мирний);
[Любов:] Мене ж балували, а не виховували (Леся Українка);
Є батьки, які надмірно балують молодь, роблячи погану послугу і дітям, і суспільству (з газ.);
* Образно. Життя ніколи не балувало Лешнера (В. Собко).
2. перев. чим. Виявляти увагу до когось, робити кому-небудь щось приємне.
Мені так приємно, коли дістаю од тебе більшого листа. А ти мене не балуєш (М. Коцюбинський);
Ніколаєв .. поглядав із заздрістю на ставлення товаришів до Келембета: його цим ще ніхто не балував... (Ю. Яновський).
БАЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.
Гуляти на балах; бенкетувати.
Хто змолоду балує, той під старість старцює (прислів'я).
Словник української мови (СУМ-20)