балуваний
БА́ЛУВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до ба́лувати.
Не балувана людською увагою і ласкою.., Мотя особливо цінувала щирість і відвертість в людях (В. Козаченко).
2. у знач. прикм. Розбещений, вередливий.
[Олімпіада Іванівна:] От балувана! [Любов:] Хто ж винен, тіточко? (Леся Українка);
– Ой, тут же не діти, а бісенята... Ану такі балувані, такі вреднющі (Є. Кравченко).
Словник української мови (СУМ-20)