балюстрада
БАЛЮСТРА́ДА, и, ж.
Поручні балконів, галерей і т. ін., утворені з ряду фігурних стовпчиків або колонок, з'єднаних зверху перекладиною.
Покрівля галереї рівна, з балюстрадою (Леся Українка);
На терасі надзвичайне видовище: з краю, біля балюстради, наставивши до сонця одно своє око, стоїть на стільці Сонячна машина (В. Винниченко);
Ліда встала з крісла, спершись на балюстраду, і дивилася вниз на асфальтовану вулицю (М. Трублаїні);
За горіховою масивною балюстрадою посередині мавзолею стоїть самотня кам'яна гробниця (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)