баляндрасник

БАЛЯНДРА́СНИК, а, ч., розм.

Той, хто любить баляндраси точити; балакун.

Ну, дід Катеринка таки свого доскочить, бо ж повинен уже колись доскочити оцей балакун, баляндрасник і реготайло, для якого нічого на світі святого нема (Є. Гуцало);

Дивно було, що цей дотепний баляндрасник, веселий і гостинний товариш, зараз у такому похмурому настрої (О. Іваненко).

Значення в інших словниках

1. баляндрасник — баляндра́сник іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. баляндрасник — -а, ч., розм. Той, хто любить баляндраси точити; балакун.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. баляндрасник — див. балакучий; жартівник; легковажний; ледачий  Словник синонімів Вусика
4. баляндрасник — БАЛАКУ́Н розм. (той, хто любить поговорити, балакуча людина), ГОВОРУ́Н розм., ЛЕПЕТУ́Н розм., ЛОПОТУ́Н розм. рідше, ЛЕПЕ́ТЯ діал.; БАЛЯНДРА́СНИК розм., БАЛАГУ́Р розм. рідше (той, хто любить багато говорити, пересипаючи мову жартами); ТОРОХТІ́Й розм.  Словник синонімів української мови
5. баляндрасник — БАЛЯНДРА́СНИК, а, ч., розм. Той, хто любить баляндраси точити; балакун. Дивно було, що цей дотепний баляндрасник, веселий і гостинний товариш, зараз у такому похмурому настрої (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 420).  Словник української мови в 11 томах
6. баляндрасник — Баляндрасник, -ка м. Балагуръ. Що за баляндрасник отсей прудиус! — каже сміючись Сомко. — Мабуть у вас у Січі тілько й роботи, що потішать один одного вигадками. К. ЧР. 128.  Словник української мови Грінченка