бандажувати
БАНДАЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що і без дод., спец.
Накладати бандаж.
Переді мною впала куля, і нараз почув гук вибуху, безвладно повалився на землю і відчув наче мені відірвало ногу. Я почав собі бандажувати ногу (з публіц. літ.);
Ми побігли до будинків, бо там лежали поранені. Я почав бандажувати (з газ.);
Для запобігання розколюванню і розщепленню відземкової частини товстомірних дерев з внутрішньою гнилизною або надколеними відземками необхідно відземкову частину стовбура бандажувати прядив'яним канатом .. або ланцюговим бандажем (з мови документів).
Словник української мови (СУМ-20)