банити
БА́НИТИ, ню, ниш, недок., діал.
1. кого, що. Мити.
Довго напередодні мама банила йому голову лугом, материнкою (Ю. Яновський).
2. кого, перен. Бити.
– Гамселити [панів], – підказав Покивай .. – Банити! (О. Ільченко);
// Лаяти.
– От же лукаве зілля, – .. без угаву банив чоловік свою жінку (Яків Баш).
Словник української мови (СУМ-20)