банити —
БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев.
Словник синонімів української мови
банити —
БА́НИТИ, ню, ниш, недок., перех., діал. 1. Мити. Довго напередодні мама банила йому голову лугом, материнкою (Ю. Янов., Мир, 1956, 156). 2. кого, перен. Бити. — Гамселити [панів], — підказав Покивай.. — Банити! (Ільч., Козацьк. роду..
Словник української мови в 11 томах
банити —
Банити, -ню, -ниш гл. 1) Мыть, вымывать, выполаскивать. Була въ березі, діжку банила. Лубен. у. Стала вона банити ложечки. Мнж. 32. Приходе до річки попова дочка тарілок банити. Мнж. 6. Банити рибу. МУЕ. І. 4 9. (Добруджа). 2) Полоскать.
Словник української мови Грінченка