банно
БА́ННО, пред., діал.
Шкода, жаль, сумно.
Банно, милий, мій миленький, банно, А вже ж моє біле личко ціловане давно (П. Чубинський);
То так йому банно було за своєю ненею, що сама лишається (Марко Черемшина);
– Мені здається, що тужно і банно йому за кимсь (Я. Галан).
Словник української мови (СУМ-20)