барабан
БАРАБА́Н, а, ч.
1. Ударний музичний інструмент, що має форму широкого порожнього циліндра, обидва отвори якого затягнені шкірою.
Разом заторохтіли барабани, і заграла музика (О. Стороженко);
Попереду всіх ішов невеличкий білявий хлопчик з барабаном і дуже вправно вистукував паличками марш (О. Іваненко);
Євнух витягнув на середину кімнати величезний стоячий барабан, узяв довгу калатушку, став коло барабана на коліно і заходився щосили бухкати в напнуту волячу шкіру (П. Загребельний);
* У порівн. Я нишком помацав його [Юрчика] живіт. Він став тугий, як барабан (Л. Смілянський).
2. техн. Деталь у різних машинах і механізмах, яка має форму порожнистого циліндра.
Дерев'яна щепа та ґрунт виносяться на поверхню гвинтовим навиванням барабана (з наук. літ.);
Мотря кидає на молотарку снопи. Марія подає їх у барабан (М. Руденко);
// Обертовий циліндр у револьвері з заглибинами для патронів.
Костиль зиркнув у барабан свого нагана (П. Панч).
3. Великого розміру котушка, циліндр, на який намотують канати, дріт і т. ін.
Повагом почав іти вглиб вагончик, прив'язаний до кодоли, що потроху розмотувалася з барабана (Б. Грінченко);
Кабельний барабан.
4. архт. Циліндрична або багатогранна частина будівлі, на яку спирається купол, баня.
Майже всі одноверхі церкви мають восьмибічний барабан (з наук.-попул. літ.).
(1) Туре́цький бараба́н – те саме, що тулумба́с.
Литаври лящать, аж відляски розходяться; турецький барабан стогне та охає (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)