барабанити
БАРАБА́НИТИ, ню, ниш, недок.
1. Бити в барабан.
– Попереду барабанщик іде – чуєте, як барабанить? (І. Франко);
Хведот знов дістав глиняного півня, що свистить, і знов свище ним без милосердя так, що всі люди на нього оглядаються, хоча тут повно таких, що свистять, що трублять, що грають, що барабанять, що викрикують (У. Самчук);
// перен. Голосно і без будь-якої майстерності грати на роялі, піаніно.
[Товстоліс:] Я вчений. У мене хворі. А він цілі дні барабанив на роялі (І. Кочерга).
2. Часто й дрібно стукати по чому-небудь.
У вікна стиха барабанив дощ (Панас Мирний);
Хмельницький барабанив пальцями по столу (Н. Рибак);
Пан Андрій пильніше засмалив свою люлечку і все барабанив пальцями по столу (Г. Хоткевич);
Він сидів за столом і дрібно барабанив пальцями лівої руки (Р. Іваничук);
Бажаного не видно. Чутно тільки, як краплі починають барабанити все частіше і різкіше (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)