барда
БА́РДА, и, ж., діал.
Сокира, тесак.
Казала йому хату ставити без барди і сокири (П. Чубинський);
Їм [дітям] часом здавалось, що вони чують чийсь хід потайний, глухе гупання барди, хекання втомлених грудей (М. Коцюбинський);
Були [в руках] сокири, барди, ломи, киї, рогачі (Ю. Смолич).
БАРДА́, и́, ж.
Відходи виробництва на спиртових заводах, що використовуються для годівлі худоби.
Він [сотник] почув, що у пана хорунженка у винниці барда добра (Г. Квітка-Основ'яненко);
Частину картоплі здаємо на спиртовий завод, а звідти одержуємо барду, яку використовуємо для годівлі корів (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)