барило
БАРИ́ЛО, а, с.
Невелика посудина для рідини (перев. з дерева) з двома днищами й опуклими стінками, стягнутими обручами.
А всім вкупі – червоного Вина з Цареграду Відер з троє у барилі, І кав'яру з Дону, – Всього везе [Марко] (Т. Шевченко);
Сало й пшоно в казаночки складали. Воду в барила з криниць наливали... (Я. Щоголів);
Після всіх виступів внесли барило з вином і поставили його на головному столі (Ф. Бурлака);
* У порівн. Опухлі очі, як в сови, І ввесь обдувся, як барило (І. Котляревський).
Словник української мови (СУМ-20)