барило
БАРИЛО, а, сер. Невелика посудина для рідини (найчастіше з дерева) з двома днищами і опуклими стінками, стягнутими обручами.
А всім вкупі — червоного Вина з Цареграду Відер з троє у барилі, І кав’яру з Дону, — Всього везе [Марко] (Тарас Шевченко, I, 1951, 322);
Сало й пшоно в казаночки складали, Воду в барила з криниць наливали… (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 85);
Після всіх виступів внесли барило з вином і поставили його на головному столі (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 20);
*У порівн. Опухлі очі, як в сови, І ввесь обдувся, як барило (Іван Котляревський, I, 1952, 91).
Словник української мови (СУМ-11)