барліг
БАРЛІ́Г, ло́гу, ч.
1. Лігво ведмедя.
Раз пішла одна дівчина в ліс по горіхи. Там її здибав ведмідь та й забрав до свого барлогу (з казки);
А у лісі, у барлозі, у норі.., де прудкі стрибають білки з верховіть, жив кошлатий непривітливий ведмідь (Н. Забіла);
Та ще й підстрелять зайця де-не-де, та ще й ведмедя викурять з барлогу (Л. Костенко);
* Образно. Проти нас тепер – німці. Меткою рукою вони намацують наш барліг, і їхні снаряди рвуться спереду і ззаду шанців (Б. Антоненко-Давидович);
* У порівн. Київ спав, як ведмідь у барлозі. Хати загатами пообтулювалися, сніг товстим покривалом понакривав дахи (Б. Лепкий).
2. перен., зневажл. Неохайне, брудне житло.
В кутку, виганяючи цвіль і вологу, “Буржуйку” пристроїли – і затишна З барлогу вчорашнього стала кімната (Л. Первомайський);
// Про місце для спання або схову.
На тих полах покотом спали бурлаки й бурлачки, розкидавши на барлозі драні свитки й кожухи (І. Нечуй-Левицький);
І Макс вже не читає детективних романів, не лежить у пуховім барлозі (В. Винниченко).
3. перен. Безладдя; речі, що лежать у безладді.
На долу грязь, якийсь барліг, тріски, шматки дерева, бо в хаті стояв верстат для стругання дерева (І. Нечуй-Левицький).
4. Болото (у 2 знач.); калюжа.
Упавши на землю, качалась У барлозі [Сивилла], мов порося (І. Котляревський).
Словник української мови (СУМ-20)