барліг
БАРЛІ́Г, лога і логу, чол.
1. Лігво ведмедя. Раз пішла одна дівчина в ліс по горіхи.
Там її здибав ведмідь та й забрав до свого барлогу (Українські народні казки, 1951, 105);
А у лісі, у барлозі, у норі.., де прудкі стрибають білки з верховіть, жив кошлатий непривітливий ведмідь (Наталя Забіла, Одна сім’я, 1950, 112);
*Образно. Тільки в брудний свій барліг «самостійний» Ти не заманиш нікого, фашист! (Микола Шеремет, Дружбою.., 1954, 67).
2. перен., зневажл. Про неохайне, брудне житло.
В кутку, виганяючи цвіль і вологу, «Буржуйку» пристроїли — і затишна 3 барлогу вчорашнього стала кімната (Леонід Первомайський, II, 1958, 332);
// Про місце для спання або схову.
На тих полах покотом спали бурлаки й бурлачки, розкидавши на барлозі драні свитки й кожухи (Нечуй-Левицький, II, 1956, 201).
3. перен. Безладдя; речі, що лежать у безладді.
На долу грязь, якийсь барліг, тріски, шматки дерева, бо в хаті стояв верстат для стругання дерева (Нечуй-Левицький, II, 1956, 392).
4. Болото (у 2 знач.); калюжа.
Валяється, як свиня в барлозі (Номис, 1864, № 11344);
Упавши на землю, [Сивилла] качалась, У барлозі мов порося (Іван Котляревський, I, 1952, 119).
Словник української мови (СУМ-11)