басилевс

БАСИЛЕ́ВС, а, ч.

1. У Стародавній Греції в мікенську епоху – правитель невеликого поселення.

2. У Гомера – вождь племені або союзу племен.

У гомерівський період басилевс очолював військову, жрецьку та судову гілки влади (з наук.-попул. літ.).

3. У Спарті – один із титулів царів.

Спартанські племена дуже рано заснували ефорат, аби обмежити владу обох басилевсів (з навч. літ.).

4. У Стародавніх Афінах – спочатку глава племені або союзу племен, пізніше – другий архонт.

В Афінах V ст. до н. е. існувала виборна посада басилевса – одного з десяти архонтів (з наук.-попул. літ.).

5. Титул правителів елліністичних держав.

Імператор Траян, як його змальовує Пліній Молодший, є прямим спадкоємцем елліністичного басилевса (з наук. літ.).

6. Титул римських та візантійських імператорів.

При дворі басилевса знявсь переполох .. Богоспасенний город царів Константинополь лишався геть беззахисним перед всемогутніми гунами (І. Білик);

Через десять років після загибелі князя Ігоря у древлянських лісах княгиня Ольга поїхала у Візантію. Руську княгиню приймав сам басилевс (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. басилевс — басиле́вс іменник чоловічого роду, істота титул візантійського імператора іст.  Орфографічний словник української мови
2. басилевс — див. басилей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. басилевс — У стародавній Греції ватажок будь-якої групи людей; за доби еллінізму титул монархів; у Візантійській державі (після 629) офіційний титул імператора.  Універсальний словник-енциклопедія