басилевс

басиле́вс

іменник чоловічого роду, істота

титул візантійського імператора

іст.

Значення в інших словниках

1. басилевс — див. басилей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. басилевс — БАСИЛЕ́ВС, а, ч. 1. У Стародавній Греції в мікенську епоху – правитель невеликого поселення. 2. У Гомера – вождь племені або союзу племен. У гомерівський період басилевс очолював військову, жрецьку та судову гілки влади (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. басилевс — У стародавній Греції ватажок будь-якої групи людей; за доби еллінізму титул монархів; у Візантійській державі (після 629) офіційний титул імператора.  Універсальний словник-енциклопедія