батура
БАТУ́РА, и, ж., діал.
Великий батіг.
А позаду дід, дід, Батурою хвось, хвось (з народної пісні);
Звелів кучерові стьобонути цигана батурою (П. Чубинський);
На толоці пастухи. Ціла юрба з батурами, з кийками – торбинки через плече (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)