бахрома
БАХРОМА́, и́, ж.
Суцільний ряд ниток, шнурків, що вільно звисають; тасьма з таким рядом ниток або шнурків; торочки.
Над хлопчиком несуть круглий єгипетський парасоль з довгою бахромою (М. Коцюбинський);
Хустина була оторочена шовковою рожевою бахромою (Ю. Збанацький);
* Образно. Над обрієм тліла хмара, звісивши знизу гарячу бахрому (О. Копиленко).
Словник української мови (СУМ-20)