бахрома
БАХРОМА́, и́, ж. Суцільний ряд ниток, шнурків, що вільно звисають; тасьма з таким рядом ниток або шнурків.
Над хлопчиком несуть круглий єгипетський парасоль з довгою бахромою (Коцюб., III, 1956, 412);
Хустина була оторочена шовковою рожевою бахромою (Збан., Між.. людьми, 1955, 22);
*Образно. Над обрієм тліла хмара, звісивши знизу гарячу бахрому (Коп., Вибр., 1953, 371).
Словник української мови (СУМ-11)