бе
БЕ¹, виг.
Звуконаслідування, що відтворює крик кози або вівці.
Вівці ліниво згинають коліна .. Голі морди, з старечим виразом зануди, одкривають слиняві губи, щоб поскаржитись бозна-кому: бе-е... ме-е... (М. Коцюбинський).
◇ (1) Ні (ані́) бе ні (ані́) ме [ні кукурі́ку], зневажл.:
а) (перев. зі сл. не знати, не вміти і т. ін.) зовсім нічого.
Ані бе ані ме не знає (прислів'я);
Не вміє ні бе ні ме (Номис);
Ні бе ні ме по-нашому не вміє, То правду кажучи, нема й надії (О. Олесь);
Ткаченків не втне ні бе ні ме ні кукуріку – і зразу в перший, а мій, значить, у підготовчий (М. Сиротюк);
б) (в чому) не розбиратися, не розумітися зовсім.
А я в цім ділі ні бе ні ме (В. Бабляк);
– Я в цих орденах, ні в тодішніх, ні в теперішніх, і досі ні бе ні ме (Григорій Тютюнник);
Що твої промови, Коли ти ні бе ні ме В правилах із мови (С. Олійник).
БЕ², виг., дит.
Уживається для вираження огиди до чого-небудь;
// у знач. ім. бе, невідм. Щось гидке, погане.
Не руш того, бо то бе (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-20)