бе
БЕ¹, виг. Звуконаслідування, що відтворює крик кози або вівці.
Вівці ліниво згинають коліна.. Голі морди, з старечим виразом зануди, одкривають слиняві губи, щоб поскаржитись бозна-кому: бе-е… ме-е… (Коцюб., II, 1955, 320).
◊ Ні бе ні ме [ні кукурі́ку], зневажл. — нічого не тямити, зовсім не розумітися на чомусь.
Не вміє ні бе ні ме. Ні бе ні ме не знає (Номис, 1864, № 6059);
Що твої промови. Коли ти ні бе ні ме В правилах із мови (С. Ол., Вибр., 1959, 157).
Словник української мови (СУМ-11)