бебехнути
БЕБЕ́ХНУТИ, діал. БЕБЕ́ВХНУТИ, ну, неш, док., розм.
1. кого, що. Кинути з силою.
Як бебехнув його об землю! (Сл. Гр.);
Мерщій його за грудки та з коня, мов сніп проса, і бебехнув його додолу (Д. Мордовець).
2. кого. Сильно вдарити.
Хлопця бебехнули у під'їзді невідомі (із журн.).
3. Вистрілити.
[Шрам:] Марцевий звір!.. Ану, стара, бебехни! (Стріляє) (М. Старицький);
Десь він перечепився за гілляку, а карабін і бебехнув (Ю. Винничук);
// безос.
[Пан Душечка:] Сиди та й озирайся, що ось-ось улетить каменюка у вікно. А то гляди, ще й із рушниці бебехне (С. Васильченко).
4. Те саме, що бря́знути 2.
Кінь бебевхнув у пропасть [прірву] (Сл. Гр.);
Погасив [сотник] світло та й бебехнув на ліжко... та й захріп на всю хату (Г. Квітка-Основ'яненко);
Жінки бебехнули на коліна і заголосили (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)