безбарвність
БЕЗБА́РВНІСТЬ, ності, ж.
Абстр. ім. до безба́рвний.
Вицвілі, витіпані на дощах і вітрах до сивої білості, до майже безбарвності, ковила й типчак текли, як спінена вода, навівали журбу (Ю. Мушкетик);
Це був час страшної безбарвності, час моторошної сірості, коли закониться день після нічної тиші (Ю. Яновський);
– Звичайно, – рівним голосом відповів Малахов, і саме ця рівність і безбарвність голосу насторожила старого Зуба (В. Собко).
Словник української мови (СУМ-20)