безвихідний
БЕЗВИ́ХІДНИЙ, а, е.
1. З якого немає виходу, не можна вийти.
Ніщо для нас тюрма. Ми інші тюрми знаєм. Тверді, безвихідні (І. Франко);
Густе, глибоке, безвихідне чорне болото вкривало зелену колись землю (О. Маковей);
// Постійний (про перебування де-небудь).
Ніщо так не втомлювало, як безкінечне, безвихідне сидіння біля лікарняного ліжка – годинами, добами, тижнями (з газ.).
2. перен. У якому немає порятунку, виходу; дуже тяжкий; безнадійний, безпорадний.
Положення те було справді страшне, бачилось навіть – безвихідне (І. Франко);
Це була дійсність безвихідна, неминуча, як сама смерть (М. Хвильовий);
У Варі майнула гірка думка, що Жорж користається з її безвихідного становища (О. Донченко);
// Глибокий, нерозважний (про почуття, стан, настрій і т. ін.).
Безвихідний трагізм – головний настрій, що панує в циклі віршів “Скорбна мати”. П. Тичина присвятив його пам'яті своєї матері (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)