безвладний
БЕЗВЛА́ДНИЙ, а, е.
1. Який не має сил, можливості діяти; безсилий, безпомічний.
А в Лістрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніколи ходити не міг (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Вона стояла німа, без тями, важко дишучи, безвладна, немов розбита (І. Франко).
2. Пов'язаний з безвладдям.
Достеменно відомо, що Нестор Махно та його повстанці були послідовними і непримиренними ворогами будь-якого державного устрою: вони робили все можливе, щоб втілити свій анархістський, безвладний ідеал у життя (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)