безвість
БЕ́ЗВІСТЬ, і, ж.
Невідомі, незнані місця.
Довго ворушились сумні думи в душі, неначе море вхопило цю безталанну людину.., несло в якусь сіру безвість (І. Нечуй-Левицький);
Ну й які тепер заробітки десь у безвісті! Чи й своя земля тепер не прогодує. Торби на плечі, додому й край! (А. Головко);
Безмежним морем тече до самого обрію припорошений весняною пилюкою степ, петляє в степову безвість покручений шлях... (Григорій Тютюнник);
Літак .. повільно виповз на злітну полосу [смугу], ревнув, .. помчав у нічну безвість (В. Яворівський).
Словник української мови (СУМ-20)