безвість
БЕ́ЗВІСТЬ, і, ж. Невідомі, незнані місця.
І довго ворушились сумні думи в душі, неначе море вхопило цю безталанну людину.., несло в якусь сіру безвість (Н.-Лев., IV, 1956, 285);
Ну й які тепер заробітки десь у безвісті! Чи й своя земля тепер не прогодує. Торби на плечі, додому й край! (Головко, II, 1957, 218);
Безмежним морем тече до самого обрію припорошений весняною пилюкою степ, петляє в степову безвість покручений шлях… (Тют., Вир, 1964, 73).
Словник української мови (СУМ-11)