безділля
БЕЗДІ́ЛЛЯ¹, я, с., розм.
1. Брак будь-якої роботи, заняття; бездіяльність, неробство.
Маленька праця краща за велике безділля (прислів'я);
Хто не жив посеред бурі, не збагне журби безсилля, той не знає всеї [всієї] муки примусового безділля (Леся Українка);
Труд найбільше шануй. Всі пороки з безділля і ліні (С. Крижанівський);
// Невикористання чого-небудь у роботі.
Рейки .. вкрилися свіжою іржею від безділля (Іван Ле).
2. Неважлива, незначна справа, річ; дрібниця, дурниця.
Оснівочку пропила, клубки на похмілля, – нехай теє не лежить у скрині безділля (Сл. Гр.);
Сим двом безділля – всяке горе. Здавалось, по коліна море (І. Котляревський);
Панувала якась внутрішня стрункість у безладді на етажерці з безділлям (В. Підмогильний).
3. діал. Ледар, нероба.
“Доню ж моя, доню, Да яке ти ледащо.., Да яке ти безділлє [безділля]!” (П. Чубинський).
БЕЗДІ́ЛЛЯ² див. бездо́лля.
Словник української мови (СУМ-20)