бездільний
БЕЗДІ́ЛЬНИЙ¹, а, е, розм.
1. Який не хоче або не має потреби працювати.
Та ще ж він шличок іздіймає, До Хведора до бездільного та безрідного словами промовляє (з думи).
2. Не зайнятий роботою; бездіяльний, пасивний.
[Івась:] Той [фабрикант] живе бездільним життям (Мирослав Ірчан);
* Образно. [Руфін:] Уперше зрозумів я, що як то тяжко, склавши руки, ждати, чи вернеться одважний друг додому .. Мов ганьба, так гнітить оця тривога бездільна і безсила!.. (Леся Українка).
БЕЗДІ́ЛЬНИЙ² див. бездо́льний.
Словник української мови (СУМ-20)