бездільний

ЛІНИ́ВИЙ (сповнений лінощів, бездіяльності), ЛЕДА́ЧИЙ, БЕЗДІ́ЛЬНИЙ, БЕЗДІЯ́ЛЬНИЙ. Лінива пам'ять, важка й каламутна, ледве тяглася у його мозку (М. Коцюбинський); У його серці піднімалося щось мов жаль за змарнованими молодими літами, за страченою батьківщиною, котру він прогайнував, закоштувавши ледачого бориславського життя (І. Франко); (Івась:) Той (фабрикант) живе бездільним життям (Мирослав Ірчан); Ви, божества, ви, серця безтурботні в спокої святому! Якщо провадите ви у блаженстві життя бездіяльне, Хто управляє тоді світотвором? (М. Зеров).

Значення в інших словниках

1. бездільний — безді́льний 1 прикметник бездіяльний безді́льний 2 прикметник бездольний  Орфографічний словник української мови
2. бездільний — I -а, -е. 1》 Який не хоче або не має потреби працювати. 2》 Не зайнятий роботою; бездіяльний, пасивний. II див. бездольний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бездільний — БЕЗДІ́ЛЬНИЙ¹, а, е, розм. 1. Який не хоче або не має потреби працювати. Та ще ж він шличок іздіймає, До Хведора до бездільного та безрідного словами промовляє (з думи). 2. Не зайнятий роботою; бездіяльний, пасивний.  Словник української мови у 20 томах
4. бездільний — див. ледачий  Словник синонімів Вусика
5. бездільний — Безді́льний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. бездільний — БЕЗДІ́ЛЬНИЙ¹ а, е. 1. Який не хоче або не має потреби працювати. Та ще ж він шличок іздіймає, До Хведора до бездільного та безрідного словами промовляє (Думи.., 1941, 65). 2. Не зайнятий роботою; бездіяльний, пасивний.  Словник української мови в 11 томах
7. бездільний — I. Бездільний, -а, -е Лѣнивый. Я думала: дожду доньки собі помочниці; я тебе дождала єдную, да й ту бездільную. Чуб. V. 1202. --------------- II. Бездільний, -а, -е Несчастный, бездольный.  Словник української мови Грінченка