безділля
БЕЗДІ́ЛЛЯ¹, я, с.
1. Брак будь-якої роботи, заняття; бездіяльність, неробство.
Маленька праця краща за велике безділля (Укр.. присл.., 1955, 84);
Хто не жив посеред бурі, не збагне журби безсилля, той не знає всеї муки примусового безділля (Л. Укр., І, 1951, 314);
Труд найбільше шануй. Всі пороки з безділля і ліні (Криж., Під зорями.., 1950, 27);
// Невикористання чого-небудь у роботі.
Рейки.. вкрилися свіжою іржею від безділля (Ле, Міжгір’я, 1953, 241).
2. розм. Неважлива, незначна справа, річ; дрібниця, дурниця.
Оснівочку пропила, клубки на похмілля, — нехай теє не лежить у скрині безділля (Сл. Гр.);
Сим двом безділля — всяке горе. Здавалось по коліна море (Котл., І, 1952, 235).
3. діал. Ледар, нероба.
"Доню ж моя, доню, Да яке ти ледащо.., Да яке ти безділлє [безділля]!" (Чуб., V, 1874, 905).
БЕЗДІ́ЛЛЯ² див. бездо́лля.
Словник української мови (СУМ-11)