беземоційно

БЕЗЕМОЦІ́ЙНО.

Присл. до беземоці́йний.

Дещо лякає варіант отримати суто “телевізійний” переклад – два монотонні голоси (у кращому випадку), що беземоційно перекладають тексти (із журн.);

Короткий нарис з історії української літератури німецькою мовою Д. Чижевський завершує таким реченням: “Хвиля терору після 1930 року коштувала майже двомстам українським письменникам життя”. Це речення промовляє саме за себе. Лаконічно. Об'єктивно. Беземоційно (із журн.);

Сухо, беземоційно, як на лекції, викладав журналіст факти (з газ.);

Писати беземоційно й об’єктивно про те, що відбувалося на Співочому полі, просто неможливо (з газ.);

Ми повинні беземоційно подивитися на нашу історію і розставити акценти, зробити це, як усі цивілізовані люди це вже зробили (з газ.).