беземоційність

БЕЗЕМОЦІ́ЙНІСТЬ, ності, ж.

Властивість і стан за знач. беземоці́йний.

Для інформативно-ділового тексту характерні об’єктивність, беземоційність, семантична одноплановість на всіх мовних рівнях, номінативний характер мовлення, поєднання ускладненості і стандартизованості синтаксису (з наук. літ.);

Чіткість, упевненість та беземоційність – основна зброя скаржника (із журн.);

Беземоційність життя, або емоційна ненаповненість, також провокує чимало психічних розладів (з газ.);

Хатні ікони з різних куточків України, писані народними майстрами, не обтяжені іконографічними візантійськими канонами, для яких характерна беземоційність і безтілесність (з газ.).