безжальний

БЕЗЖА́ЛЬНИЙ, а, е.

Те саме, що безжа́лісний.

За вікном, на подвір'ї, сполохано кричать кури. Там господарює німець. Чужий, страшний і безжальний (В. Козаченко);

Спарта виховувала своїх громадян абсолютно безжальними до чужинців і рабів (з навч. літ.);

* Образно. Та в'януть вони [думки], як в'януть зірвані квіти, кинуті безжальною рукою під сонце (А. Шиян);

Дощі можуть ослабнути – тоді безжальне сонце спалить колосся, не дасть доспіти плодам (з наук.-попул. літ.);

Сатиричне перо М. Хвильового було нестримним, безжальним (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. безжальний — безжа́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безжальний — -а, -е. Те саме, що безжалісний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безжальний — див. жорстокий; злий  Словник синонімів Вусика
4. безжальний — ЖОРСТО́КИЙ (перев. про людину та її вчинки — позбавлений жалості, співчуття тощо), БЕЗЖА́ЛІСНИЙ, БЕЗЖА́ЛЬНИЙ, БЕЗСЕРДЕ́ЧНИЙ, НЕМИЛОСЕ́РДНИЙ, НЕМИ́ЛОСТИ́ВИЙ, ЛЮ́ТИЙ, БЕЗМИЛОСЕ́РДНИЙ рідше, ЖОРСТКИ́Й рідше; НЕЩА́ДНИЙ, НЕЛЮ́ДСЬКИЙ, ДИКУ́НСЬКИЙ...  Словник синонімів української мови
5. безжальний — Безжа́лісний і безжа́льний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. безжальний — БЕЗЖА́ЛЬНИЙ, а, е. Те саме, що безжа́лісний. За вікном, на подвір’ї, сполохано кричать кури. Там господарює німець. Чужий, страшний і безжальний (Коз., Сальвія, 1959, 28); *Образно. Та в’януть вони [думки], як в’януть зірвані квіти, кинуті безжальною рукою під сонце (Шиян, Баланда, 1957, 175).  Словник української мови в 11 томах