безжально
БЕЗЖА́ЛЬНО.
Присл. до безжа́льний.
Батько бив його чим потрапить і безжально (І. Сенченко);
Маріїна гордість безжально вражена (із журн.);
* Образно. Кімнату огортала зловісна тиша, туга безжально краяла на шматки серце (А. Хижняк);
Життєві бурі вриваються в плин життя раптово, жорстоко, безжально (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)