безжально
БЕЗЖА́ЛЬНО. Присл. до безжа́льний.
Батько бив його чим потрапить і безжально (Сенч., На Бат. горі, 1960, 5);
*Образно. Кімнату огортала зловісна тиша, туга безжально краяла на шматки серце (Хижняк, Тамара, 1959, 136).
Словник української мови (СУМ-11)