1. Словник української мови в 11 томах

безжально

БЕЗЖА́ЛЬНО. Присл. до безжа́льний.

Батько бив його чим потрапить і безжально (Сенч., На Бат. горі, 1960, 5);

*Образно. Кімнату огортала зловісна тиша, туга безжально краяла на шматки серце (Хижняк, Тамара, 1959, 136).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безжально — безжа́льно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. безжально — Присл. до безжальний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безжально — БЕЗЖА́ЛЬНО. Присл. до безжа́льний. Батько бив його чим потрапить і безжально (І. Сенченко); Маріїна гордість безжально вражена (із журн.); * Образно. Кімнату огортала зловісна тиша, туга безжально краяла на шматки серце (А. Словник української мови у 20 томах
  4. безжально — Безжа́лісно і безжа́льно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)