безжально
БЕЗЖА́ЛЬНО.
Присл. до безжа́льний.
Батько бив його чим потрапить і безжально (І. Сенченко);
Маріїна гордість безжально вражена (із журн.);
* Образно. Кімнату огортала зловісна тиша, туга безжально краяла на шматки серце (А. Хижняк);
Життєві бурі вриваються в плин життя раптово, жорстоко, безжально (О. Бердник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безжально — безжа́льно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- безжально — Присл. до безжальний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безжально — Безжа́лісно і безжа́льно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- безжально — БЕЗЖА́ЛЬНО. Присл. до безжа́льний. Батько бив його чим потрапить і безжально (Сенч., На Бат. горі, 1960, 5); *Образно. Кімнату огортала зловісна тиша, туга безжально краяла на шматки серце (Хижняк, Тамара, 1959, 136). Словник української мови в 11 томах