безжалісність
БЕЗЖА́ЛІСНІСТЬ, ності, ж.
Властивість за знач. безжа́лісний.
Якраз тепер, при спогаді про загибель дітей, їй [Дарії Олександрівні] на душі зметнувся найгірший розпач. Страшно навіть уявляти нещастя, хоч так настирливо, з безжалісністю нав'язується бачення само: як син її терпить подібно до тих, котрі пропали (В. Барка);
Глобалістика 60-х років містила екологічну ваду прогресу – його безжалісність до природи (з публіц. літ.);
Безжалісність в оцінках громадянами влади така, що невпинно знижує рейтинг колишніх лідерів, кумирів партій та їхніх діячів, за яких ми так активно боролися (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)