безживний
БЕЗЖИ́ВНИЙ, а, е.
Який не має ознак життя; позбавлений життя, мертвий; протилежне живий.
[Амфіон:] То [звірі] живі створіння, мають серце, коли не душу, але щоб каміння безживне, мертве... (Леся Українка);
[Ніна:] Що з цією дівчиною!.. Зомліла .. (Макс бере на руки безживну дівчину) (І. Кочерга);
// Який не має ознак життєздатності.
Рухи їх [людей] були безживні, байдужі, ліниві (В. Винниченко);
// Позбавлений жвавості.
Краса безживна (Сл. Гр.);
Характерна ознака зони полярних пустель – дуже різка межа між майже безживним суходолом і порівняно багатим морем (з навч. літ.);
За вікном видніється безживний кам'янистий ландшафт (з газ.);
// перен. Маловиразний, блідий.
Безживний образ.
Словник української мови (СУМ-20)