безживний —
безжи́вний прикметник
Орфографічний словник української мови
безживний —
-а, -е. Позбавлений життя; мертвий; прот. живий. || Який не має ознак життєздатності. || Позбавлений жвавості. || перен. Маловиразний, блідий. Безживний образ.
Великий тлумачний словник сучасної мови
безживний —
БЕЗЖИ́ВНИЙ, а, е. Який не має ознак життя; позбавлений життя, мертвий; протилежне живий. [Амфіон:] То [звірі] живі створіння, мають серце, коли не душу, але щоб каміння безживне, мертве... (Леся Українка); [Ніна:] Що з цією дівчиною!.. Зомліла ..
Словник української мови у 20 томах
безживний —
МЕ́РТВИЙ (про дім, вулицю і т. ін. — позбавлений ознак життя, порожній, спустілий), НЕЖИВИ́Й, БЕЗЖИТТЄ́ВИЙ, БЕЗЖИ́ВНИЙ. Палац був порожній, мертвий (В. Винниченко); Мовчать квартали неживі, за мною тіні, тільки тіні (В.
Словник синонімів української мови
безживний —
Безжи́вний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
безживний —
БЕЗЖИ́ВНИЙ, а, е. Який не має ознак життя, позбавлений життя; мертвий; протилежне живий. [Амфіон:] То [звірі] живі створіння, мають серце, коли не душу, але щоб каміння безживне, мертве… (Л. Укр., І, 1951, 448); [Ніна:] Що з цією дівчиною!.. Зомліла..
Словник української мови в 11 томах
безживний —
Безживний, -а, -е Безжизненный, мертвый. Краса безживна. Щог. В. 64.
Словник української мови Грінченка