безживний
БЕЗЖИ́ВНИЙ, а, е. Який не має ознак життя, позбавлений життя; мертвий; протилежне живий.
[Амфіон:] То [звірі] живі створіння, мають серце, коли не душу, але щоб каміння безживне, мертве… (Л. Укр., І, 1951, 448);
[Ніна:] Що з цією дівчиною!.. Зомліла.. (Макс бере на руки безживну дівчину) (Коч., II, 1956, 274);
// Який не має ознак життєздатності.
Партія кадетів — ефемерна, безживна партія (Ленін, 10, 1949, 188);
// Позбавлений жвавості.
Краса безживна (Сл. Гр.);
// перен. Маловиразний, блідий.
Безживний образ.
Словник української мови (СУМ-11)