безживний

МЕ́РТВИЙ (про дім, вулицю і т. ін. — позбавлений ознак життя, порожній, спустілий), НЕЖИВИ́Й, БЕЗЖИТТЄ́ВИЙ, БЕЗЖИ́ВНИЙ. Палац був порожній, мертвий (В. Винниченко); Мовчать квартали неживі, за мною тіні, тільки тіні (В. Сосюра); Оленчук повагом бреде поміж бур'янами, оглядає перед собою бурий безжиттєвий степ (О. Гончар); Соняшники.. мали зелений і свіжий вигляд. Земля поміж них не здавалася безживною і приреченою (з журналу). — Пор. безлю́дний.

НЕВИРА́ЗНИЙ (про думки або мову людини, про саму людину чи колектив, про мистецькі та наукові твори і т. ін. — позбавлений своєрідності й виразності, без живих, яскравих, індивідуальних рис), БЕЗБА́РВНИЙ, БЛІДИ́Й, СІ́РИЙ, БЕЗЖИ́ВНИЙ, НЕЖИВИ́Й, БЕЗКРО́ВНИЙ (про художній твір, літературного героя тощо — не наповнений конкретним життям); БЕЗПЛО́ТНИЙ заст. (перев. про художній образ); СУХИ́Й (про мову, стиль і т. ін. — без емоційних подробиць, неяскравий). Дотеперішнє товариство імені Леонтовича було організацією досить невиразною (В. Еллан); Панасик справді був такий невиразний серед усього колективу, що навіть Кривохацькі в порівнянні з ним були яскравими індивідуумами (Ю. Збанацький); Газета використала мій допис для порожнього, безбарвного фейлетону (С. Васильченко); Не хочу перечитувати того, що написав, бо знаю, що воно бліде (М. Коцюбинський); — В нас тут колектив зовсім не сірий, більшість ветерани (О. Гончар); Кому потрібні неживі слова? Кого вони запалять перед боєм? (Л. Первомайський); Індивідуаліст — творець лише з власної крові.. Ось чому його найкращі твори безкровні, анемічні (В. Еллан); Писали вони свої власні роботи суконною, безбарвною, сухою мовою (М. Рильський). — Пор. 3. буде́нний.

НЕЖИВИ́Й (який не належить до тваринного або рослинного світу), НЕОРГАНІ́ЧНИЙ книжн.; МЕ́РТВИЙ підсил., БЕЗДУ́ШНИЙ підсил., БЕЗЖИ́ВНИЙ підсил., БЕЗЖИТТЄ́ВИЙ підсил., рідше (ужив. перев. у мові художньої літератури). Жива і нежива природа; — Чи ж можна мати світлий погляд на життя, живучи в тіснім, смердючім місті, ..де замість права живих рослин мертвий камінь навкруги оточує тебе... (М. Коцюбинський); З прислугою (пані) обходилася, як з худобою або бездушними меблями (І. Франко); — А океан, живий, вічний океан, хлюпає в борти, б'є в підніжжя цієї сталевої безжиттєвої скелі (корабля) (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. безживний — безжи́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безживний — Мертвий, неживий, мертвотний; (образ) бездушний, невиразний, блідий.  Словник синонімів Караванського
3. безживний — -а, -е. Позбавлений життя; мертвий; прот. живий. || Який не має ознак життєздатності. || Позбавлений жвавості. || перен. Маловиразний, блідий. Безживний образ.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. безживний — БЕЗЖИ́ВНИЙ, а, е. Який не має ознак життя; позбавлений життя, мертвий; протилежне живий. [Амфіон:] То [звірі] живі створіння, мають серце, коли не душу, але щоб каміння безживне, мертве... (Леся Українка); [Ніна:] Що з цією дівчиною!.. Зомліла ..  Словник української мови у 20 томах
5. безживний — Безжи́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. безживний — БЕЗЖИ́ВНИЙ, а, е. Який не має ознак життя, позбавлений життя; мертвий; протилежне живий. [Амфіон:] То [звірі] живі створіння, мають серце, коли не душу, але щоб каміння безживне, мертве… (Л. Укр., І, 1951, 448); [Ніна:] Що з цією дівчиною!.. Зомліла..  Словник української мови в 11 томах
7. безживний — Безживний, -а, -е Безжизненный, мертвый. Краса безживна. Щог. В. 64.  Словник української мови Грінченка