безживний
БЕЗЖИ́ВНИЙ, а, е. Який не має ознак життя, позбавлений життя; мертвий; протилежне живий.
[Амфіон:] То [звірі] живі створіння, мають серце, коли не душу, але щоб каміння безживне, мертве… (Л. Укр., І, 1951, 448);
[Ніна:] Що з цією дівчиною!.. Зомліла.. (Макс бере на руки безживну дівчину) (Коч., II, 1956, 274);
// Який не має ознак життєздатності.
Партія кадетів — ефемерна, безживна партія (Ленін, 10, 1949, 188);
// Позбавлений жвавості.
Краса безживна (Сл. Гр.);
// перен. Маловиразний, блідий.
Безживний образ.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безживний — безжи́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- безживний — Мертвий, неживий, мертвотний; (образ) бездушний, невиразний, блідий. Словник синонімів Караванського
- безживний — -а, -е. Позбавлений життя; мертвий; прот. живий. || Який не має ознак життєздатності. || Позбавлений жвавості. || перен. Маловиразний, блідий. Безживний образ. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безживний — БЕЗЖИ́ВНИЙ, а, е. Який не має ознак життя; позбавлений життя, мертвий; протилежне живий. [Амфіон:] То [звірі] живі створіння, мають серце, коли не душу, але щоб каміння безживне, мертве... (Леся Українка); [Ніна:] Що з цією дівчиною!.. Зомліла .. Словник української мови у 20 томах
- безживний — МЕ́РТВИЙ (про дім, вулицю і т. ін. — позбавлений ознак життя, порожній, спустілий), НЕЖИВИ́Й, БЕЗЖИТТЄ́ВИЙ, БЕЗЖИ́ВНИЙ. Палац був порожній, мертвий (В. Винниченко); Мовчать квартали неживі, за мною тіні, тільки тіні (В. Словник синонімів української мови
- безживний — Безжи́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- безживний — Безживний, -а, -е Безжизненный, мертвый. Краса безживна. Щог. В. 64. Словник української мови Грінченка